Скарбничка мудрих порад для вас, батьки!
1. Радійте Вашій дитині!
2. Розмовляйте з дитиною спокійним голосом. Для дитини Ви — зразок мовлення, адже вона вчиться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина буде говорити так, як Ви. Малюк успішніше засвоює мову тоді, коли дорослі слухають його, спілкуються, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.
3. Щодня читайте дитині. Розучуйте скоромовки, чистомовки.
4. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного спілкування поза сім'єю. Від рівня раннього мовленнєвого розвитку залежатиме подальший процес успішного становлення та зростання дитини в школі.
5. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.
6. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси. Поважайте її неповторність.
7. Розвивайте основні лінії дошкільного дитинства: вміння слухати, бачити, відчувати.
8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно вчити її вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення. Навчіть дитину зав’язувати та розв’язувати вузлики.
9. Забезпечуйте можливості та умови для повноцінної гри. Гра — це провідна діяльність дошкільника. Л.С. Виготський відзначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання у школі».
10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб вона механічно лічила до 100 і більше. Нехай рахує до 10-20, але особливо важливо розуміти і знати, з яких чисел складається 5 , а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного мислення, розуміння основ математики, а не механічного запам’ятовування.
11. Працюйте над розвитком пам'яті дитини, її уваги, мислення. Для цього пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках.
12. Запровадьте в сім'ї єдиний режим і дотримуйтеся його виконання. Це правило є обов'язковим для всіх членів родини.
13. Дитина повинна мати певне доручення і відповідати за його виконання.
14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.
"Компютероманія"... У чому небезпека?
Домашній комп'ютер - вірний друг і помічник нашим дітям в оволодінні різними науками й, навчивши дитини користуватися ним як інструментом, тобто навчивши правильного відношення до комп'ютера, ми тим самим можемо дати йому в руки як засіб для досягнення життєвих цілей, так і шматок хліба. Чому ж ми не пускаємо дітей за домашній комп'ютер?
Боїмося...
Боїмося, що вони потраплять у залежність від комп'ютера...
Ні для кого не секрет, що залежність від алкоголю, нікотину, наркотиків або почуттєвих задоволень не виникає за п'ять хвилин, і далеко не всі, випивши першу склянку вина, стають алкоголіками. І після першої сигарети людин не стає никотинозависимым. Та й наркотики при правильному застосуванні (наприклад, у медицині) - річ іноді життєво необхідна.
Хто попадає в різного роду залежності? Швидше за все, на те питання потрібно відповісти так: соціально що не знайшли себе люди. Адже, навіть маючи в роді алкоголіків, зовсім не обов'язково людина піде по той же шляхи, якщо буде затребуваний у житті як фахівець, як сім'янин, що як виконує будь-яку цікаву й потрібну роботу. Доросла людина. Але не дитина.
У століття загальної комп'ютеризації, коли уроки інформатики в школах стали звичайною справою, підлітка, ніколи в житті не садившегося за комп'ютер, у великому місті вже не зустрінеш...
Якщо вдома немає комп'ютера, обов'язково хтось із друзів або знайомих один раз так запросить пограти й подивитися. Як не піти? Адже всі йдуть... Усі грають.
Але ж дійсно - грають усе. Це стало чимсь начебто дитячої інфекції- одна з реалій сучасного суспільства - комп'ютерні ігри. Звичайно ж, батьки зобов'язані стежити за тим, чи не занадто багато часу проводить їхня дитина за комп'ютером, у що грає, і взагалі - як використає комп'ютер. Як правило, ті батьки, кому комп'ютер потрібний для роботи, не дозволяють дітям надто багато часу проводити за цим заняттям. І, поки дитина не вийшла з розряду "домашніх" дітей, буває досить строгої вказівки відійти від комп'ютера.
Трошки інша справа, якщо комп'ютер куплений спеціально для дитини, для того, щоб створити дитині додаткові можливості одержувати інформацію. Такі батьки, як правило, самі комп'ютер не використають, розраховуючи на те, що полки модних дисків буде досить, щоб дитина одержала все, що йому потрібно.
Тут імовірність того, що дитина "заразиться" компьютероманией, трохи вище. Однак, поки дитина будинку, вона так чи інакше перебуває під доглядом батьків.
Всім зрозуміло, що комп'ютер - інструмент, за допомогою якого можна й гроші заробити, і поспілкуватися, і багато корисного довідатися.
Вся справа в тім, як використати комп'ютер.
Але в будь-якій гарній справі є таємні "підводні камені", натикаються на які, звичайно, не всі, але, на жаль, багато хто.
У чому небезпека?
Залежність від комп'ютера можна зрівняти з наркоманією. І не варто легковажно відмахуватися від цієї нової залежності, мол, до повної комп'ютеризації країни нам ще далеко, тому небезпека на велика. Колись так само легковажно ми ставилися до наркоманії...
Рішення проблеми теперішніх комп'ютерних клубів, що більше нагадують кубло, може бути таким. Повинні бути створені клуби, режим роботи яких ураховував би особливості контингенту.
Де повинен бути дитина ранком? У школі... Чому він сидить у комп'ютерному клубі?
Де повинен бути дитина вночі? Будинку... Чому він сидить у комп'ютерному клубі?
Тобто повинні бути строго регламентований годинник роботи клубу. Це що стосується дітей і підлітків. З дорослими простіше, але повинен бути уведений віковий ценз .
Підпілля? Все вірно, наркобізнес у нас теж у підпілля. Але торговці наркотиками переслідуються за законом - так чому не ввести закон, що регламентує роботу комп'ютерних клубів як що згубно впливають на підростаюче покоління?
Заперечити можна цілком обґрунтовано: батьки зобов'язані стежити за своїми дітьми, і вчасно вловити небезпечний момент. Але в тому й лихо, що багато батьків уважають за благо, що їхня дитина не п'є в підворітті, не колеться й не краде... а всього-на-всього сидить у комп'ютерному клубі. Такі батьки ніколи не бували в комп'ютерному клубі.
Відразу уточню: Інтернет-кафе для роботи з Інтернетом і комп'ютерний клуб для гри - це різні речі. Нерідко вони об'єднані, що дозволяє їхнім власником прикривати свою діяльність доступом в Інет.
Як улаштована робота клубу?
Доступ до комп'ютера з іграми платний. Оплата за годину, проведена за комп'ютером, залежно від часу доби - від 4 і вище гривні. При цьому в нічний час дешевше. Клуб працює цілодобово. Власникам клубу немає справи до здоров'я й моральності своїх клієнтів - їх цікавить тільки час, проведений за комп'ютером, і, природно, їм вигідніше, щоб людина сиділа за компом як можна довше, оплачуючи час.
Підлітки, щоб серед ночі не їхати додому (не все-таки живуть поруч) залишаються грати ніч безперервно або дивитися, як грають інші. Якщо зовсім зламався - можна прилягти на диванчик у прокуреній кімнаті й трошки поспати. Про яке повноцінне життя учня можна після цього говорити? Виходить, навчання в школі й інституті – «побоку»...
Гри, у яких задіяно багато народу, сталі збирати глядачів й, що примітно, спонсорів. Тобто якщо в людини багато грошей, але сам він грає погано, він може набрати команду гравців, улаштувати своєрідне змагання проти команди іншого спонсора.
. У такому випадку гра в команді, що виграла, буде оплачена. Це, нехай і невеликий, але заробіток для учасника гри. Який, звичайно ж, витрачається знову ж на оплачування комп'ютерного часу, а також пачку чіпсів і пляшку пива для підтримки тлінного існування.
Зверніть увагу, підлітки практично весь вільний час проводять у клубі. Коли ж і чому вони навчаться, щоб стати затребуваними в дорослому житті людьми?
Все не так страшно?
Так, ще страшніше...
Людина, що не одержала інших навичок, крім уміння рухати мишкою, голосно скрикувати від радості або прикрості й можливості відрізнити одну гру від іншої, вийшовши в доросле життя повинен буде або спішно чомусь навчитися, або поповнити собою ряди тих же алкоголіків і наркоманів (благо, досвід виникнення залежності є), або повинен буде йти красти, тому що заробляти гроші він не вміє.
Як така людина буде мати родину? І чи здатний він буде створити родину - адже навичка спілкування з дівчинами теж не виникла. А здоров'я? Чи не буде в парубка проблем з відтворенням нащадків, чи не буде захворювань, пов'язаних зі зниженням гостроти зору, судинними проблеми, гіподинамією?
Чи не є ми зараз свідками появи чергового "загубленого покоління"!?
